Один із знаних столичних мажорів Олександр Храмцов часто ходив разом з друзями на Євромайдан. Випускник Київського інституту міжнародних відносин за короткий життєвий шлях обзавівся досить впливовими друзями та вже встиг потоваришувати з народним депутатом сьомого скликання від фракції ВО «Батьківщина» Володимиром Полочаніновим, котрий, до речі, цього і не приховує. 
Ще з дитинства мажор привчився до легкого заробітку через спортивні ставки в букмекерських конторах та іграх в покер. Згодом, до цієї основної «роботи», яка приносила йому основний заробіток, він почав отримувати додатковий дохід від поліграфії та кольоровому друці на одязі. 
Легко здобуті, без праці та поту гроші, він також досить швидко витрачав, хоча і багато відкладав. На свої заощадження навіть придбав автомобіль «Порше», щоправда, не новий.
Після того злощасного випадку на трасі, де була побита журналіст Тетяна Чорновіл, а також коли відео, відзняте відеореєстратором потерпілої, потрапило спочатку до правоохоронних органів, а потім – і в інтернет, то здивуванню друзів Храмцова просто не було меж. Вони просто в шоці від того, як так міг вчинити їх товариш, враховуючи те, що на Євромайдані він був активістом та волонтером.
Депутат Київської облради Володимир Крейнін від партії «УДАР» впевнений, що Храмцов не причому, і його просто підставили. А те, що номери машини вивели міліцію на нього, то це пояснюється тим, що він продав машину по довіреності кілька місяців тому, і що зараз їздить на «Ауді». «Порше», за словами Крейніна, була продана «одному знайомуму реперу», а потім він доуточнив, що не продав, а передав її по довіреності з правом продажу.
«Знайомий репер» або просто Сергій Котенко чи «Кот», як його називають у кримінальних колах – і є третім підозрюваним у побитті Тетяни Чорновіл, який вже перебуває у розшуку. 
Його матір повідомила, що Сергій дійсно купив «Порше» близько півроку тому. А підтвердженням дружби Храмцова та Котенка є спільні фотографії та коментарії у соціальних мережах.
Цікавим фактом, є те, що на сайті auto.ria.com за день до нападу на журналістку, з’явилося оголошення стосовно продажу того ж злощасного «Порше» з такими ж номерами. Навіть ціну за автомобіль виставили – 29 тис. доларів США. 
Офіційно, 29–річний «Кот» – безробітний, на життя заробляє купівлею–продажем автомобілів. Як і його товариш Храмцов, полюбляє вечірні клуби та тусовки. У соцмережі «Кота» є багато фотографій, де він перебуває у нетверезому вигляді, п’є алкоголь та танцює зі співачкою Анною Седоковою а також її чоловіком Максимом Черняховським у США.
Після того, як у його квартирі правоохоронці провели обшук, його матір, начальник відділу київської будівельної компанії Наталя Котенко була просто шокована, дізнавшись у чому замішаний її син, а також пожалілася, що в квартирі перевернули все догори дригом, однак підтвердила, що у ніч побиття Т.Чорновіл вона не бачила сина протягом двох діб і не знає де він зараз і з ким. Але в її показах була розбіжність – вона сказала, що Сергій — хороша людина і завжди казав де він і з ким він. Також вона додала, що її син взагалі аполітичний та навіть не ходить голосувати на вибори.
Копаючи ще глибше, на поверхню випливає важлива обставина – весною 2013 року на Котенка була зареєстрована фірма «Кейко Україна», яка брала участь у схемі зміни власності каналу ТВі. Тоді був гучний скандал: бізнесмен Костянтин Кагаловський заявив, що він – власник каналу, котрий у нього хочуть відібрати люди з влади за допомогою нардепа від фракції ВО «Батьківщина» Миколи Княжицького. Останній, до речі, тоді це категорично заперечував, а зараз повідомляє, що ні про якого Котенка він взагалі ніколи не чув. Аналогічну позицію зайняв і Котенко.
А що стосується звірського побиття журналіста Тетяни Чорновіл, то тут можна підсумувати, що вона просто стала жертвою тих, кому треба, щоб Майдан стояв і далі. І розуміючи, що люди в черговий раз почали розчаровуватися в ще одному майдані, ці бізнес–акули вирішили підкинути вугілля в піч. 
Причина проста та навіть банальна – просто, комусь Євромайдан допоможе заробити на новий «Порше», комусь – підтримати бізнес, а комусь – як в байці Крилова «Вовк і ягня»: «І винна ти у тім, що їсти хочу я», просто бути з’їденим. Аж дивуєшся, скільки таких вовків розплодили опозиціонери…

«В шумном балагане часто появлялся подлинный красавец Виталька сутенёр, женщинам лукаво Виталька улыбался, но в работе оказался никудышным он». Афтор клипа («Правда Евромайдана» - www.youtube.com/watch?v=cHRbYd-JiJk) конечно жжёт, но для полного сходства с реалиями Евромайдана, клип должен был начинаться именно с этих слов. 
«Он бабам нравился за то, за что не должен знать никто» – и как финал этой сакраментальной фразы – недоразвитая мужская мышца на фото обнаженного Витальки, это конечно перебор, но с сутенёром афтор попал в десяташку. А как еще назвать человека, занимающегося организацией проституции и получающего за это деньги? Статья в «Вики» гласит, что сутенёр привлекает других лиц к занятию проституцией, организует рекламу, обеспечивает охрану и опеку, защиту от конкурентов и не в меру агрессивных клиентов, как того, котрого  Виталя Клично послал на куй на Майдан. Помимо этого, в обязанности профессионального сутенёра входит решение вопросов по улаживанию конфликтов с правоохранительными органами, а мы уже знаем, как Виталька любит Захарченка, и что самое главное – предоставление помещений для занятия проституцией. Тут Виталька тупо не доработал, теперь его ударницам-многостаночницам, приходится заниматься этим прямо в палатках, а на улице минус, не говоря уже о бомбах и антисанитарии! Конечно, поднимать революционный настрой Майдана необходимо, но метод Кличко – полный модерн, хотя цель оправдывает средства, во всяком случае, именно так учила младо-революционеров Ю.Тимошенко.  Ищем отличия политактивности лидера УДАРа на Майдане от утверждения Вики, не находим, соглашаемся – скидываемся В.Кличко на розовую шубку с перьями и мехом, чтоб основного активиста сексуальной Еврореволюции на Майдане, не перепутали с другими «лесбиянами УДАРа».

Нашу нынешнюю политическую ситуацию в стране можно сравнить с прогулкой скоморох по лезвию бритвы. По сути, призывы к отставке правительства ни к чему не приводят. Из уст лидеров оппозиции нынче льются рекой призывы к смене власти неконституционным способом. Народ, вышедший высказать свою гражданскую позицию, опомниться не успел, как в очередной раз был вовлечен в жестокие политические баталии за власть, где сам народ вновь выступает пушечным мясом. 
В этой ситуации оппозиционные лидеры готовы на все, лишь бы удержать народ на улицах. Сподвинуть народные массы к активным действиям оппозиционные лидеры, в силу определенных обстоятельств, не в состоянии. При этом никто из них уже не задумывается над смыслом своих высказываний, спичей, призывов. Что говорить, если они даже не в состоянии запомнить и проговорить без ошибок и плутанины, заготовленные им пиарменеджерами, речи. 
Если послушать и проанализировать недавние выступления господ Яценюка, Кличка, Тягнибока в стенах ВРУ, вообще можно прийти к выводу, что «Евромайдан» для них всего лишь ширма. На самом деле неподписание соглашения про ассоциацию Украины с ЕС – лишь предлог для очередной попытки смены власти в стране, попытки очередного перераспределения денежного потока бюджетных средств через себя. 
Гордость украинского бокса, а ныне ярый оппозиционер, В. Кличко вообще блестает в этом плане. Являясь одним из рекламных брендов пива «Черниговское», он призывает народные массы быть трезвыми во время пребывания на митингах и акциях. Кроме этого, являясь совладельцем компании «Новые продукты» (бывший «Алкотрейд»), специализирующийся на производстве слабоалкоголки типа «Шейк» и «Кримель», выступает с обращениями к молодежи поддерживать трезвый и здоровый образ жизни. Кроме этого, его компания также выпускает два вида водки: «Старий друже» и «Коштовна», а также 10 сортов «слабоалкоголки» та энергетических напитков. По меньшей мере, это не логично с его стороны, пилить сук на котором он сидит. Какими бы не были в сущности своей высказанные им призывы, вечером они обсуждаются все теми же народными массами в ближайших к «Евромайдану» открытых заведениях под бокальчик свежего Черниговского пивка. А если это заведение оказывается спорт-баром, под бой Кличка рука так и тянется за очередным бокалом «Черниговского». Другие же, пытаясь подавить чувство усталости, «убивают» свою печень энергетиками, истощая организм не по годам. 
Так может необходимо прекратить этот завуалированный алкотрэш господин Кличко? Мало вам двуличной жизни, вскрывшейся давече, как ящик пандоры, взорвавший большинству поклонников головы и сердца, испепелив в прах их последние надежды и веру в наличие порядочности и чести наших политиков в вашем лице. 

Ось і прийшли перші холоди до столиці. Проте прихильники революції, попри всі незгоди, продовжують мітингувати біля адміністративних будівель. Люди вимушені грітись біля діжок з вогнищами, кутатись в ковдри, постійно пити гарячі й алкогольні напої.
На цьому фоні трохи дивною здається поведінка лідерів об’єднаної опозиції, які вирішили взяти керування громадським спротивом на себе.
 Вони щоденно закликають киян надавати притулок мітенгувальникам в своїх домівках й підтримувати їх їжею та грошима. Самі ж лідери, після дев’ятої години вечора, на розкішних автомобілях їдуть до ресторанів, де святкують закінчення ще одного революційного дня. Після вдалої вечері на кілька тисяч гривень (які можна було б пожертвувати мітенгувальникам) трійка лідерів їде по домівкам, в яких, чомусь, незважаючи на громадні жилі площі, не живе жодного учасника Євромайдану.
Тож не дивно, що мітингувальники розчаровані діями лідерів опозиції, які призивають їх терпіти вночі на морозі, а самі сплять у теплих ліжечках.
Пояснення такому нехтуванню людьми, як не дивно, лежить на поверхні. Кожен з учасників протестів переслідує власні цілі: хтось виступає за підписання Асоціації з ЄС, комусь не до душі зближення із Росією, а опозиційні політики використовують зненацька організувавшуся, як вони її називають, «біомасу» для тиску на владу і маніпулювання людьми для досягнення такої омріяної влади.  

Передвиборча кампанія продовжує набирати оберти. І кожен політик намагається заробити собі рейтинг з нічого, навіть використовуючи будь-які досягнення і недоліки опонентів.
На сьогодні представники опозиції ладні вже на все, аби тільки виступити на майбутніх виборах єдиним і непорушним представником від опозиційних сил. Однак, відверте підлабузництво таких «патріотів» України до своєї представниці «№1», а також використання її образу з місця позбавлення волі, а потім медичного закладу, за для свого власного піару вже трохи дістало і саму леді «Ю».
Під шумихою «Євромайдану» Юрій Луценко разом із дружиною – народним депутатом від «Батьківщини», вирішив пропаритись і на Тимошенко. Він має намір відвідати засуджену Ю. Тимошенко у Харкові 25 листопада цього року. Навіщо? Відповідь на це питання він вже отримав від своїх політтехнологів, а ми з вами побачимо трохи згодом. До речі, пан Яценюк і сам має намір навідатись до Юлії Володимирівни. Що це – змагання на кшталт «хто перший побачиться»?
Хоча, судячи з усього, пані Тимошенко вже самій це все трохи набридло. ЇЇ образ використовується всіма опозиціонерами, однак реального результату для себе самої леді «Ю» не відчуває. Про реальний стан справ щодо ходу лікування Тимошенко наразі нікому не відомо. Проте, на Турівській, 13, навіть водії із сантехніками розповідають, що опозиціонерка «№ 1» перебуває у глибокій депресії через зраду своїх побратимів, які на справі виявились, як і більшість, звичайними, алчними до влади і дармових заморських грошей маленькими нелюдами.
І не треба дивуватись, якщо у понеділок вояжери так і потраплять до неї у Харкові. При цьому, весь абсурд ситуації полягає у тому, що візитерів такий стан справ більш ніж влаштовує. Не треба кліпати оченятами перед нею, а зрив побачення завжди можна списати на «режим»…

У Києві знову почалися «хороводи» кожен з опозиційних лідерів прагне довести власну цінність для народу України. Кожен розуміє, що товаришують вони тимчасово, оскільки президентські амбіції у кожного свої. Яценюк це зрозумів давно, оскільки вилив у ЗМІ через піарщика Медведєва вже не одне відро «багнюки» на колег-опозиціонерів. Від статей «Грошей Тягнибока» лідер «Свободи» і досі не може оговтатись.

Але це були тільки квіточки, далі – цікавіще.   Приховане змагання лідерів опозиції  за довіру та голоси своїх майбутніх виборців набуває неабиякого розвитку. Зараз вони ще можуть стояти на одній сцені, вигукувати гасла, від яких просто вуха в’януть, а також змагатися один з одним в красномовстві та обіцянках, але…

Перші виступи перед Майданом засвідчили, що Кличку поряд з Яценюком «немає чого ловити», адже «красномовність» боксера — головна проблема політтехнологів «УДАРу», яку ніхто не може вирішити ні логопеди, ні вчителі ораторського мистецтва.

Але вчора, 23 листопада, технологи «УДАР» вирішили проблему лідерства Кличка в опозиції у досить «брудний» спосіб. Колона вшанування жертв Голодомору рушила, не дочекавшись Сєню Яценюка, який благав дати йому 5-10 хвилин щоб добратись до місця. Яценюк «проковтнув» гірку пігулку від опозиційного колеги, але думається відповідь буде адекватною.

Здається, протиріччя в опозиційному таборі потроху починають виходити у публічну площину і якщо так далі піде, то невдовзі ми станемо свідками справжньої «брудної підкилимної бійки» між опозиціонерами.

У найближчому оточенні відомого боксера і політика вирують неабиякі пристрасті. Хто ж впливає на ухвалення рішень у партії “УДАР” та виробляє лінію поведінки її лідера?

         Окрім невдоволених мажоритарників, у партії наразі є дві великі групи, які конкурують між собою за вплив на Віталія Кличка. Це група лідера бізнес-крила партії Артура Палатного та група заступника голови парламентської фракції Віталія Ковальчука.

         Ці двi групи умовно можна поділити на бізнесменів і політичних активістів. Палатний відповідає за фінансування партії, зв'язки з фінансово-промисловими групами як в Україні, так і за її межами. Натомість Ковальчук відповідальний за всю публічну політику партії, інформаційно-аналітичну роботу, юридичні напрями. Також він є переговорником від «УДАРу» з іншими політичними фракціями. Відтак у цих двох людей часто дуже різні погляди на питання, які постають перед «УДАРом», та на завдання, які партія має виконувати. Конкуренція існує також в питаннях вироблення поведінки лідера у тій чи іншій ситуації, на чию користь він ухвалить рішення.

         Зрозуміло, що спонсори «УДАРу» зібрані під крилом Артура Палатного, до того ж, він – друг дитинства Віталія Кличка, а також кум обох братів-боксерів. В близькому оточенні Палатний постійно хизується своїми потужними зв’язками у владі та правоохоронних органах, що дає змогу йому вести бізнес у різних сферах. Тож зазначені аргументи дають можливість йому позиціонувати себе ледь не на одному рівні з Кличком.

         Однак така зухвала поведінка подобається далеко не всім однопартійцям, які й групуються навколо Ковальчука. Ковальчук — політтехнолог з багаторічним стажем і, на противагу грошам Палатного, знається на тонкощах виборчого процесу.         

         Нині Палатний має на Віталія Кличка значний вплив та прагне використовувати політику та владу в особистих інтересах. Але чи вдасться йому цілковито ізолювати Кличка від думки інших депутатів і мати вирішальну позицiю у визначенні політики «УДАРу»? Адже попри те, що свита грає короля, хтось у цій свиті виконує роль сценариста, а хтось – простих акторів.  

 Неприємно перебирати чужу брудну білизну, але якщо ця білизна належить політику високого рангу і від цього залежить доля цілою країни, на моє переконання, таку інформацію потрібно доносити до людей.

Перечитую листи Юлії Тимошенко на сайті «Жужалік»і дивуюсь цинічності дій і думок їхньої авторки. Яскравий приклад популізму від Тимошенко можна побачити, якщо порівняти хоча б два листи.

В першому листіТимошенко пише Януковичу, що відмовляється від комфортних умов у лікарні «Укрзалізниці» і просить, щоб гроші, які не неї витрачаються, переправити хворим дітям.

А паралельно з цим листом вона пише інший, і вже не Януковичу та журналістам, а комусь з рідних. В цьому листі вона замовляє собі косметику: шампуні, лак для нігтів, помаду, креми та косметичні маски. Сума замовлення – майже 15 тис. грн.

І це лише єдиноразове замовлення косметики на 15 тис. І це в країні, де, за словами Тимошенко, «мільйони людей страждають». Чи потрібні їй ці люди? Звичайно потрібні. Кожного разу, коли Тимошенко когось критикує, можна згадати хворих дітей. Але коли час діяти чи відкривати гаманець, про тих дітей чомусь не згадується.

Отакий він популізм. Навіть на хворих дітях Тимошенко намагається заробити собі популярність, «косметичну» популярність.

Арсеній Петрович Яценюк — амбітний політик, якого продила «Помаранчева Революція», зростила під своєю спідницею Юлія Тимошенко, а довела до «досконалості» манія величі та комплекс Наполеона. Скоро це політичне диво піде у Президенти.

Одним зі стовпів, на яких стоятиме Сєніна виборча кампанія буде питання «вибіркового законодавства» та звільнення Тимошенко. Завдяки постійним пустим балачкам про останню він уже перетягнув на себе майже усю електоральну базу «Батьківщини» та здобув підтримку ЄС.

Що ж буде якщо Тимошенко таки випустять? Відповідь проста – фіаско політичної кар’єри Яценюка. Кличко та Тягнибок зазнають менших втрат, а от Сєня втратить все. І він це усвідомлює.

Як тільки Тимошенко випустять з під варти Яценюк позбудеться основного козиря у політичних дебатах та втратить вагу не тільки у «Батьківщині», а й в українському політикумі в цілому. За час ув’язнення Тимошенко Сєня встиг неабияк піднятись та нажити собі цілу армію ворогів, які готові встромити йому ножа в спину за першої ж нагоди. Більша частина цих ворогів знаходиться з ним одному таборі, знають усі його секрети та слабкі сторони, і коли постане потреба, виллють весь бруд про Яценюка на розсуд громадськості.

І от, коли його виживуть «білосердечні», зібрати по крихтах «Фронт Змін» він вже не зможе, піти до нацистів чи спортсменів-гопників Сєні не дозволить почуття власної гідності (та його там і не приймуть) і настане кінець політичного шляху «морквоїда».

Цікаво, чи буде Яценюк, склавши руки, чекати свого політичного «армагедону», чи утне щось, щоб унеможливити вихід Тимошенко з в’язниці?

Схоже, Україна, таки, підійшла до апогею
втілення свого бажання у життя в контексті
євроінтеграції. Звичайно роботи ще дуже
багато, проте основні етапи вже завершені.
Підтверджена відповідним політико-правовим
забезпеченням імперативність прагнення
України до повномасштабної участі в
політичному й економічному житті Європи
логічно зумовлена геополітичним
розташуванням та історією нашої держави. Але,
варто також зазначити, що ті самі
геополітичні реалії не дають можливості
Україні зосереджуватися лише на
європейському геополітичному векторі.
Визначена стратегічна мета не применшує
важливості інших пріоритетних напрямів,
передусім — розвитку дружніх і партнерських
відносин з Росією та Китаєм. Хоча вони зараз
перебувають на другому плані.
Нинішній розвиток політичного діалогу між
нашою державою та Європейським Союзом
базується на впровадженні Україною Стратегії
інтеграції до ЄС, на угоді про партнерство та
Плані дій у рамках Європейської політики
сусідства, що має сприяти посиленню співпраці
між Україною та Європейським товариством.
Належна імплементація Плану дій повинна
також сприяти поступовій інтеграції нашої
держави до внутрішнього ринку ЄС і створенню
з Євросоюзом зони вільної торгівлі (ЗВТ).
Говорячи простою мовою, переважна більшість
українського населення наразі переконана у
тому, що після підписання угоди, Україна,
водночас, почне жити справжнім європейським
життям та насолоджуватись виключно її
перевагами.
Однак, наша ментальність не дає спокійно це
зробити. Нам завжди хочеться використати
світлі наміри на свій лад. Так, опозиційні
представники, такі як союзник леді «Ю» та її
головний комунікатор з Європою, Григорій
Немиря, вже не знають, скільки ще можна буде
отримувати гранти від США та Європи для
розвитку демократії в Україні та
європейської інтеграції, використовуючи вже
заїжджений, проте, поки що досить прибутковий
привід, створений проект «української
мучениці». То, кому ж, потрібно звільнення
Тимошенко? Адже, на чому буде піаритись
половина політичних сил в Україні? Хоча,
логічне завершення цьому неодмінно повинно
бути. А от яке конкретно?
Вже навіть головний лобіст України в ЄC -
Польща — почала сумніватися в чесності
опозиціонерів і замислюється, чи варто так
активно виступати за звільнення українського
екс-прем'єра.
Отже, сьогодні проект «Тимошенко», в
контексті підписання угоди України з ЄС, став
таким собі «комом у горлі» як для України, так
і для представників європейського світу. Яким
чином здійснити усі наявні маніпуляційні
процеси так, щоб «і вовки були ситі, і вівці
вціліли» залишається питанням номер № 1 як в
Україні, так і в ЄС. А ми з вами, при цьому,
залишаємось глядачами великої вистави у
світовому політичному театрі.